ІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА КРАЇНОЗНАВСТВА

Завантажити

УДК 656.7: 910.3 https://doi.org/10.17721/2308-135X.2021.61.44-51

Колотуха Ігор Олександрович, кандидат географічних наук Кіровоградський обласний центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді, м. Кропивницький, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Колотуха Олександр Васильович, доктор географічних наук, доцент Льотна академія Національного авіаційного університету, м. Кропивницький, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ ЯК ОБ'ЄКТ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою дослідження є розгляд суспільно-географічних засад дослідження повітряного транспорту, визначення місця географії повітряного транспорту в системі географічної науки, об'єкту та предмету її дослідження, визначення показників суспільно-географічного аналізу повітряного транспорту.

Методика. Розвиток транспорту зумовив залучення вчених різних спеціальностей для його вивчення, що дозволяє визначити міждисциплінарний характер таких досліджень – транспорт досліджується цілою низкою наукових дисциплін, таких як економічні, екологічні, технічні, логістичні і, звісно, географічні. Багатоаспектність транспорту як соціально-економічного явища, зумовила проблемно-цільовий підхід до його наукових і прикладних досліджень. При цьому на відміну від інших дисциплін, географію, в першу чергу, цікавить просторовий вимір транспорту, а саме просторові особливості взаємодії транспорту з територією, природою, населенням та господарством. Важливою складовою галузевої географії транспорту виступає географія повітряного транспорту.

Результати. Географію повітряного транспорту слід визначити як науковий підрозділ географії транспорту, який вивчає територіальну структуру повітряного транспорту, транспортні коридори, закономірності та особливості розміщення, ступінь транспортної забезпеченості країн та груп країн світу. Географія повітряного транспорту виступає важливою складовою географії транспорту, її науковим підрозділом, з визначеним об'єктом та предметом дослідження, головними напрямками та показниками для суспільно-географічного аналізу світового та національного повітряного транспорту. Показниками для такого аналізу виступають наступні: географія повітряних коридорів та мережі маршрутів повітряного транспорту; світова мережа аеропортів; основні авіаційні пасажиропотоки, їх динаміка; кількість перевезених пасажирів у порівнянні з іншими видами транспорту та їх динаміка протягом останніх років.

Наукова новизна. Удосконалення теоретико-методологічного та методичного апарату географії транспорту взагалі (удосконалення класифікації видів транспорту) та її складової – географії повітряного транспорту зокрема, розширення їх предметно-об'єктної сфери і проведення на оновленій основі прикладних досліджень.

Практична значимість. Головним практичним значенням досліджень географії повітряного транспорту слід вважати напрацювання планів і рекомендацій щодо вдосконалення розміщення виробництва і розселення населення з погляду мінімізації транспортних витрат, оптимізації авіаційних транспортних потоків в рамках наявних територіальних транспортних систем країн, розвитку авіаційних транспортних систем всіх рівнів.

Ключові слова: транспорт, транспортна система, географія транспорту, повітряний транспорт, географія повітряного транспорту.

Список використаних джерел

1. Алаев Э.Б. Экономико-географическая терминология. М.: Мысль, 1977. 199 с.

2. Бугроменко В.Н. Транспорт в территориальных системах. М.: Наука, 1987. 112 с.

3. Дудник І.М. Транспортна географія: підручник. К.: НАУ, 2016. 288 с.

4. Колотуха І. Міський громадський транспорт як об'єкт суспільно-географічного дослідження. Географія та туризм: науковий збірник. М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2016. Вип. 35. С. 179-188.

5. Пащенко Ю.Є. Розвиток та розміщення транспортно-дорожнього комплексу України. НАН України, Рада по вивченню продукт. сил України, ред. С.І. Дорогунцов. К.: Науковий світ, 2003. 468 с.

6. Редін В. Особливості територіальної організації транспортної діяльності в Харківській області. Часопис соціально-економічної географії. 2008. №5 С. 112-115.

7. Тархов С.А. География транспорта. Большая Российская Энциклопедия. М., 2006. Т.6. С. 593-594.

8. Тархов С.А., Семина И.А. География транспорта как отраслевая географическая наука. Актуальные проблемы географии и геоэкологии. Мордовский государственный университет им. Н.П. Огарева, 2009. №1(5). С. 93-104.

9. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики. Одеса: Астропринт, 2005. 632 с.

10. Ульман Э. География транспорта. Американская география: Современное состояние и перспективы. М.: изд-во иностранной литературы, 1957. 378 с.

11. Хахлюк А.М. Інфраструктурні галузі у світовому господарстві // В кн. Світова економіка за ред. Філіпенка А.С. К.: Либідь, 2001. С.282.

12. Цветов Ю.М. Транспорт: системный подход (вопросы теории и практики). М.: Знание, 1980. 64 с.

13. Rodrigue J.-P. The Geography of Transport Systems. Fourth edition. New York: Routledge, 2017. 440 p.

Надійшла до редколегії 17.03.2021