Завантажити

УДК 338.485:338.583 (477.82-2)                                                                https://doi.org/10.17721/2308-135X.2019.53.54-60

Терлецька Оксана Василівна, кандидат географічних наук, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького, м. Львів, Україна, e-mail: Oksanater1989@gmail.com

Кушнір Леся Павлівна, кандидат економічних наук, доцент, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького, м. Львів, Україна

Періг Тетяна Василівна, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені

С. З. Гжицького, м. Львів, Україна

ЕКОЛОГІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ ТУРИСТИЧНОГО РОЗВИТКУ В МЕЖАХ ДРОГОБИЦЬКОЇ УРБОСИСТЕМИ

Мета. Розкрити особливості формування екологічних перспектив розвитку туризму в межах Дрогобицької урбосистеми.

Методика. Під час проведення дослідження використано аналітичний, порівняльно-географічний, картографічний та синтетичний методи.

Результати. Показана перспективність даної території для екологічного туризму в урбосистемах –оскільки для неї характерне перебування в межах задовільного екологічного стану лісових ландшафтів, доступність для будь яких видів туристичних груп, розвинена інфраструктура й водночас наявність екологічних проблем, які часто потребують негайного вирішення. Таким чином, такі території як Дрогобицька урбосистема створюють передумови для отримання естетичних преференцій, пізнавальних основ, а також екологічно спрямованих знань під час здійснення туристичних маршрутів.

У свою чергу, «брендинг» міст щодо розвитку в ньому туристичної індустрії – це багатофакторне явище, яке залежить як від наявної природної, історичної та архітектурної його привабливості так і від наяного в ньому екологічного стану, який виступає в якості екологічного підґрунтя й загального екологічного фону (необхідний фон, який створює природне середовище поза яким неможливо розглядати екологічний ефект антропогенного впливу, спрямованого на забезпечення комфортних екологічних умов (природні умови, які впливають на життя, здоров’я, виробничу і невиробничу діяльність людей) для туристів. Тобто екологічна безпека міського середовища – це стан певної ділянки міста, який виключає шкідливий вплив, або його загрозу, мешканцям та відвідувачам, які створюються антропогенними або природними впливами, відповідають формуванню природно-культурного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним, естетичним і матеріальним потребам. [7]

Наукова новизна полягає у розробці теоретико-методологічних та медичних засад виокремлення туристичних регіонів як об'єкту дослідження, виявлення їх специфічних особливостей та закономірностей функціонування. Оцінка екологічної безпеки середовища туристично привабливих міських територій повинна бути обов’язковою складовою бренду міста, який розробляється з метою отримання наступних результатів: покращення соціально-економічного й культурного розвитку міста; розвиток усіх форм бізнесу в місті; розвиток туризму; заохочення інвестиційної діяльності; участь у програмах загальнодержавного й регіонального розвитку; участь у програмах міжнародної співпраці.

Практична значимість полягає у обгрунтуванні механізмів формування та реалізації стратегії розвитку екологічного туризму в межах міст.

Ключові слова: міський туризм, туристичний потенціал, туристичні ресурси, урбосистема.

Список використаних джерел

1.Вачевський М. В., Свінцов О. М., Кузнєцов В. Ф. Рекреаційні можливості Трускавецько-Східницького регіону. Український бальнеологічний журнал. – 2000. - №3-4. – С. 101-105.

2.Вишневський В. І. Екологічний туризм. – К. : Інтерпрес ЛТД, 2015. – 140 с.

3.Гетьман В.І. Ландшафтно-гуманістична цінність заповідної природи. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. №2. – 2002. – С. 206-213.

4.Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. Київ: Гл. ред. МСЭ, 1990. 408 с.

5.Дмитрук О. Ю., Дмитрук С. В. Екотуризм. – Київ: «Альтерпрес», 2009, 357 с.

6.Заиканов В.Г., Минакова Т.Б. Методические основы комплексной геоэкологической оценки территории. М.: Наука, 2008. – 81 с.

7.Клименко М. О., Пилипенко Ю. В., Мороз О. С. Екологія міських систем. – Херсон, 2012, 292 с.

8.Кекушев В. П., Сергеев В. П., Степаницкий В. Б. Основы менеджмента экологического туризма. – М., 2001 – 284 с.

9.Мандер Ю. Э. Природные учебные тропы как способ регулирования посещаемости національного парка. Уч. зап. Тартус. гос. ун-та. – 1982р. – Вып. 575. – С. 52-56.

10.Нудельман М.С. Социально-экономические проблемы рекреационного природопользования. – К.: Наукова думка, 1987. – 132 с.

11.Позаченюк Е. А., Панкеева Т. В. Геоэкологическая экспертиза административных территорий. Большой Севастополь: Бизнес-Информ, 2008. – 296 с.

12.Реймерс Н. Ф. Природопользование: словарь-справочник. Москва: Мысль, 1990. 637 с.

13.Руденко Л. Г., Горленко И. А., Олещенко В. И. Украина на пути к устойчивому развитию (геоэкологические аспекты). – К. : Институт географии НАН Украины, 2000. – 29 с.

14.Терлецька О. В. Екологічний стан вод урбосистеми Дрогобича. Український Географічний Журнал № 1. 2017, 61-65 с.

15.Burgman M. A., Lindcnmaycr D. B. Conservation biology for the Australian environment. – Sydney, 1999. – 195 p.